?

Log in

Далі Буде. Бо ше так ніколи не було щоб ніяк не було. (с)

Jan. 1st, 2015

12:00 am [sticky post]

Jun. 11th, 2015

12:06 pm - Мандрівки в Шенген на вісьмох колесах

Мандрівки в Шенген на вісьмох колесах

12:05 am - Поліська вузькоколійка "Антонівка--Зарічне"

Поліська вузькоколійка "Антонівка--Зарічне"

(Я пішов з LiveJournal, бо він до кінця змоскалився. Але буду постити лінки, щоб допомогти індексації нового блогу.)

Jun. 10th, 2014

11:01 pm - Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.

Originally posted by nazavzhdy at Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.

... Меня зовут Диана Макарова.
Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
Не виноватая я. Меня так назвали, разрешенья не спросив.
:)
Семь лет я вела свой блог в ЖЖ.. Семь лет я плавала в наших, не всегда уютных жежешечных морях, наблюдая за постепенным упадком ресурса, но упрямо не покидая его – несмотря на технические капризы движка, на отток людей из ЖЖ, на то, что ЖЖ уже давно не торт…
Вопрос верности и ретроградства.
Что доминировало – сложно сказать. Ставлю на верность.
Я любила эту площадку.

Когда российская контора СУПа ибигдановским человеческим голосом предложила мне стать главным редактором украинского сегмента, я пошла на это дело под обычным девизом «Ввяжемся в драку, а там посмотрим!»
Ввязалась, посмотрела.
Многое поняла. И драки случались.
много букоффCollapse )
Это была преамбула.


Дальше начался Майдан.
И в дни, когда не только украинский сегмент ЖЖ, но и прочий интернет-мир, говорили только о Майдане – главная, самая московская редакция ЖЖ, перестала брать мои подборки украинских постов вообще.

Они испугались.

Эти подборки были о Майдане, естественно – а о чём ещё они могли быть?
В начале декабря мне предложили «прекратить этот Майдан в ленте» - цитата.
Когда я удивлённо спросила – а как? А о чём тогда? А не охренели ли вы? – мне ответили, что нуууу… есть вот конкурсы всякие. Опять же блогтуры. Можно о ресторанах и кино.
Не Майданом, мол, единым. И вообще блогеров надо направлять на другие темы. Подальше от Майдана, подальше…
А если я не согласна, так извините.
- Извините… - сказала я, и положила заявление на стол.

И пошла на Майдан, отслеживая события сети изредка – потому что многие из тех, кто читает сейчас мой последний в Жж текст, знают, чем занималась я с декабря по – ох ты Господи, уже июнь, надо же…
Я слышала, что украинская контора ЖЖ развалилась, что коллектив уволился, но продолжает упорно колесить по блогтурам – но это уже было неинтересно.

Началась реальная жизнь. Начались события, в которых кровь, смерть, огонь, боль, надежда, ожидание, немыслимая человеческая самоотверженность и совершенно понятная человеческая трусость. И гонка, гонка – успеть…

Всё, что я хотела – успеть защитить ребят. Тех, кто стоял на Майдане, тех, кто сейчас едет на восток Украины.
Мы – я и моя команда – создали неофициальный фонд Дианы леди. Боже, нам даже некогда было придумать фонду название посерьёзнее, и зафиксировать его в каких-то документах.
Вы просто присылали нам деньги. А мы закупали на эти деньги всё, что может помочь нашей стране и лучшим её ребятам – победить на Майдане и остаться живыми, победить в войне и остаться живыми, залечить раны, ожоги, побои – и выжить.
Read more...Collapse )
Три дня назад на нашу деятельность наконец-то настучали.
Автор стука гордо говорит об этом http://londo-mallari.livejournal.com/186731.html, впрочем, таких авторов могло быть много. В бурных морях нашей уютной всякого плавает, знаете ли…

И я получила письмо счастья от конфликтной нашей, жежешечной комиссии.
Письмо гласило:
Read more...Collapse )

Уважаемый пользователь – то-есть я – письмо прочёл, плечами пожал и дальше побежал.
У меня грузились две машины на Славянск – две одновременно, представляете, сколько необходимых вещей мы передали на передовую?
Наш отчаянный драйвер уже написал отчёт об этой очередной доставке https://www.facebook.com/alexandr.nazarchuk.5
а журналист тоже спел тревожную песенку
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25414501.html

… это была седьмая поездка. И седьмая и восьмая машины, отправленные нами на Славянск.
(в том числе и нами – потому что чем дальше, тем больше фондов и частных лиц приносят к нам в дом адресные посылки «блокпосту Такому-то»)

Восемь машин за полтора месяца.
Более пятиста тысяч гривен, потраченных на нужды передовой, от нашего с вами Какбыфонда – не считая помощи беженцам, медикам, раненым…
Это была самая тревожная поездка.
Сидеть в Киеве, слышать крик в телефонной трубе:
- Останови его! Пусть не едет на наш блокпост! Здесь на подъездах сепаратисты. Расстреляют!
Трясущимися руками тыкать в кнопки телефона и слышать в трубе:
- Абонент поза зоною…
Далее бессилие и страшное чувство вины – все эти поездки были моей инициативой. Как жить, если вдруг случится что с ребятами?
Сутки ждать, пока прозвучит:
- Всё, я уже в Киеве. – от Саши.
- Всё, груз получен. Спасибо вам. Спасибо. – от ребят на блокпостах.
Нет, поверьте, мне было не до писем счастья от какой-то там конфликтной комиссии какой-то там жежешечки.

А конфликтная комиссия тем временем поспешно замораживала мои посты с реквизитами счетов и очень ждала ответа от меня. Очень ждала – иначе почему на следующий день, так и не получив весточки, выслала мне следующее письмо:
Read more...Collapse )
Текста стало больше, нетерпение комиссии явно возрастало.
Всё это напоминало известные ходки одного старика к одному морю. Невод забрасывался, но рыбка игнорировала – да и какая к чёрту рыбка, мы в дни гонки напоминаем себе и друг другу разве что жаб, измученных, тяжело дышащих…
Нам было некогда – у нас шла перепись вновь закупленных вещей и отправка-приём посылок. Бронежилеты одним. От других – медикаменты.
Участие в перевозке беженцев, координация спонсорской помощи от тех людей, которые хотели бы вручить суммы лично раненым и их родным.
И так далее…

Тогда в третий раз старик пошёл к синему морю, и в третий раз забросил свой невод.
И я получила от жежешечки третье письмо, в котором говорилось:
- Ну уважаемый же блогер, ну какого чёрта! Мы уже и так, и эдак стараемся, уже не только твои реквизиты заморозили, а и все посты с отчётами. А ты не звонишь, не пишешь. Забыла, наверное…
Read more...Collapse )
Как думаете, пора бы рыбке уже ответить на такую настойчивость конфликтной комиссии, а?
:)
Отвечаю:
ответCollapse )

Репоста прошу не ради меня. Что мне популярность, что я ей?
Ради фонда.
Нашего и вашего Какбыфонда Дианы Макаровой, в прошлом Дианы Леди.
Этот фонд и ваша дружба - основное, что уношу я из семи лет наших плаваний в не слишком уютных морях нашего ЖЖ.


А что касается стариков с их неводами - посмотрим ещё, кто останется с разбитым корытом.
)))

До встречи.
Ваша Леди.

Apr. 21st, 2014

11:57 am - Ужгород

Потрохи оговтуюся від зимових подій, відчув себе в кондиції побомжувати на роверах по незнайомому місту. Містом було вибрано Ужгород, з огляду на повідомлення надійного джерела про цвітіння сакури. Разом з джерелом і коханою дружиною ровери було розібрано, запаковано в чохол, повантажено на третю поличку плацкарту, і разом з власниками було доправлено в закарпатську столицю.



Ужгород дуже сподобався. Історична частина не зовсім конкурує з Чернівцями і Львовом. Зате є, по-перше, крутезна набережна з сакурами і платанами, функціональна і доглянута. По-друге, гарний замок і малесенький, дуже затишний скансен, що перебуває в кращому стані, ніж львівський. І по-третє, шикааарний район вулиць Яна Гуса-Шевченка.

Read more...Collapse )

Apr. 5th, 2014

01:06 pm

Позиція західного світу: військовий удар російської армії Україна повинна прийняти на себе самотужки. Здавалося б, логічно: модерній державі випадає мати боєздатну армію і самостійно "менеджити" свою безпеку. Україні наче було б ґонорово з цим погодитися, і не розраховувати на "світових поліцейських". Справді, чи можемо вимагати від бійців миротворчих контингентів смерті на чужій землі, за чужих людей? Чи має право радбез ООН чи міністр оборони США посилати сюди військових? Адже гуманізм, що нарешті став основою політики західної цивілізації, визнає життя цього вояка найвищою цінністю. Гуманізм також продиктував схвальну реакцію Заходу на військову невідповідь під час кримської кризи - головне, що не пролилася кров. Це справедливо: трупи і каліцтва - це остання річ, а примат гуманізму - одне з найвищих досягнень людського роду.

Однак відмова західних урядів надати пряму військову допомогу, я вважаю, є негуманістичною і негуманною. Не будучи військовим експертом, я втім думаю, що лише присутність в Україні широкого контингенту зупинила б Путіна від спроб штурмувати велику Україну. Якщо завтра Путін попреться на материк, смертей буде багато; однак миротворцям не довелося б гинути за нас, тому що війна просто не розпочалася б: російська армія не потрапляє в вагову категорію. Для такого розвитку подій немає жодних дипломатичних перешкод - Верховна рада вже дала дозвіл на перебування іноземних військ і офіційно попросила США і Британію про військову допомогу. Це була б цілком виправдана реакція цивілізованого світу на російську загрозу, адекватна відповідь спробам перекроїти систему глобальної безпеки, і просто виконання зобов'язань сторін за Будапештським меморандумом. Це врятувало б чимало життів - і дозволило б тим часом, без поспіху, під прикриттям, довести українську армію до того стану, коли ми справді самостійно зможемо зупиняти Путлера.

Apr. 4th, 2014

10:32 am



Все-таки країна змінилася. Півроку тому активістів до приміщення не пустила б міліція, а спроба штурму скінчилася б запакуванням організаторів та кількох учасників. Корумпований чиновник би назвав це замовними хуліганськими діями і сидів би спокійно на посаді, знаючи, що за його спиною - Cистема. Сьогодні ж, коли ми заходили досередини, охорона ледь не віддавала нам честь, енергійно відповідаючи на наше ввічливе "доброго ранку", а міліцейський начальник, що прибув на місце події, відіграв важливу роль в позитивній розв'язці ситуації. Тому що абсолютно всі розуміли, що відбувається - і ми, і вони.

Гадаю, чновникам і силовикам згадується не тільки київський майдан - їм також перед очима стоїть львівська Ніч Гніву, коли львів'яни тихо, організовано, інтелігентно і, за висловом колеги, "елегансько" знешкоджували райвідділки, установи й військові частини. Сподіваюся, що господар на цій землі усе-таки міняється.

Mar. 29th, 2014

11:32 pm - рухома фотографія :)

Джерело біля Крехівського монастиря



Янівський став, Івано-Франкове

Tags:

Feb. 21st, 2014

04:14 pm - ціна

Після перемоги мені буде важко відчувати радість. За непевну ще відставку Януковича, конституцію 2004 року і шанс докорінних змін (не більше, ніж шанс!) українці вже, наперед, заплатили величезну ціну. Заплатили її ті, хто впав під кулями, і ті, хто, незважаючи на парад смертей перед своїми очима, стояв в обороні Майдану.

Тетяна Монтян називає дії українців "бикуванням без ресурсу". (Це ім'я бісить багатьох моїх друзів, але я вважаю, що дослухатися варто не тільки до тих людей, з якими ти повністю згоден.) Справді, надії перемогти владу впевнено і безкровно - інституційно, як закликає Тетяна - не було ніякої. Народ розуміє це. Так само розуміє народ, що програЄ у грубій силі, яка дозволила б перемогти з мінімальними втратами. Тим не менше, українці пішли на конфлікт, нарощуючи його інтенсивність, ідучи на нові й нові жертви, з одним-єдиним визначальним і вирішальним аргументом: В ЯКИЙСЬ МОМЕНТ У ВЛАДИ ПОВИННІ СПРАЦЮВАТИ ГАЛЬМА. В якийсь момент в бандючій голові спрацює генетичний запобіжник, коли воно каже собі: ні, це вже повний піздєц, це вже за межею.

Така ситуація описана в теорії ігор - це класична "гра в боягуза", "the chicken game". Два автомобілі таранять один одного; той, хто зверне першим, оголошується боягузом. Але якщо не зверне ніхто, обоє учасників втрачають значно більше. Автомобіль в цій грі не має достатньо "ресурсу", щоб "бикувати", тому що зіткнення неминуче призводить до максимального програшу. Тим не менше, це єдиний - ризикований - спосіб примусити супротивника звернути з дороги. Альтернативою є довгі роки стояння на узбіччі.

Влада зціпивши зуби атакувала, сподіваючись, що народ не витримає скаженого силового наступу і піде з Майдану під тиском снайперів і беркутят. І усе-таки гальма почали працювати першими в янучар. На позначці в 100 життів.

Вічна пам'ять героям - хоч зараз і невідомо, до чого все іде, але розуміймо, що ми вже куплені дорого.

Jan. 31st, 2014

07:18 pm - сорі за офтопік

В цей такий непростий, буремний час, я не можу не спитати своїх читачів: В кого стоїть Visual Studio 2012? Ви мені дуже допоможете, якщо відгукнетеся. Дякую

Jan. 26th, 2014

11:33 pm - Козацького роду

Революція, несподівано, змусила мене подивитися на самого себе по-іншому. Так, я активіст з 2000 року, я волонтерив в різних організаціях і рухах, робив власні події та кампанії, писав розумні тексти, переконував людей, агітував, клеїв листівки, кричав у матюгальник, водив колони. Десь в глибині душі, очевидно, вважав себе таким свідомим громадянином, що перебуває в авангарді подій. Та й останні два місяці не стояв зовсім осторонь. Але ось гахнуло двадцяте січня, і побачив я, на що пішли ті люди, які колись видавалися "байдужими". Проти цих тисяч нікому не відомих героїв, які підставляються щохвилини під тюрму, каліцтво і смерть - я Бог знає хто, я - біле гусятко, а ніякий не активіст і не революціонер. Либонь, десь є і моя крапля в тому океані, в кожного своя роль. Але, як той російський журналіст, я зараз не просто поважаю тих, хто на передньому краї, за гратами чи в лікарні, - я перед ними схиляюся.

Jan. 25th, 2014

06:01 pm - 24 січня 2014р. Барикада за годину

Блискавична побудова нової барикади Майдану на Ольгинській. Від наказу Яценюка до остаточного результату.

Jan. 20th, 2014

03:02 pm - Бої на Грушевського/Європейській

Моє відео зі вчорашнього дня, всі основні моменти протистояння від 15:00 до 21:00, зняті зі схилів Маріїнського парку.

Jan. 10th, 2014

10:43 am - вертеп

Побачивши їхній публічний виступ, наздогнав і попросив зробити виступ на камеру. Здавалось би, ось знову стереотипна тема укрполітики та євромайдану. Але перформанс цього колективу, серед яких професійні театрали, не тільки примушує реготати, але й зворушує. Один з кращих вертепів, які я бачив.

Disclaimer: творче об"єднання "Далібуде" не має стосунку до однойменного блогера!

Dec. 19th, 2013

03:47 pm

Я много раз слышал от самых разных людей, что если протестующих несколько сотен, то митинг легко разгоняют, если протестующих сотни тысяч, то власть пугается разгонять, если протестующих миллион — власть сменяется. Ну и ничего подобного! Вот в центре Киева в неделю назад был, говорят, миллион, но власть не сменилась. А в 2004 году сменилась в течение недели, хотя народу на майдане было меньше.


Я теж після помаранчевої революції вважав, що "мільйон на вулицях Києва міняє владу за тиждень". Але тепер розумію, що влада міняється лиш тоді, коли державний апарат - особливо апарат силового примусу - перестає виконувати накази верхівки. Це ключовий момент ненасильницької революції, який робить її можливою. Міліціонери в масі відмовляються затримувати активіста, судді в масі відпускають мітингувальників за відсутністю складу злочину, прокурори в масі переключаються на розслідування злочинів діючих посадових осіб. Клерки в міністерствах та держустановах пачками не з'являються на робочому місці або саботують виконання інструкцій. З цього моменту злочинний режим стає колекцією безпомічних дідусів. Це підсвідомо розуміє більшість громадян - саме тому з таким запалом репостилися фейкові повідомлення, що якийсь-там підрозділ спецназу перейшов на наш бік. І при всій моїй гарячій нелюбові до Тимошенко її пропозиція про переговори опозиційної верхівки з офіцерами силових структур було найреальнішим, що я почув з революційної сцени.

Армію, мабуть, не треба особливо переконувати, та й цьоць з управлінь - також. Однак передумов переходу міліції на бік протестувальників немає ніяких. А саме міліція зараз є фундаментальним джерелом реальної влади регіоналів. Довгими роками в міліції тривала "зворотня селекція", внаслідок якої склад органів правопорядку якісно відповідає складу партії Регіонів. "Правоохоронців" не просто влаштовує те, як воно є сьогодні. Вони пам'ятають грузинський досвід і розуміють, що може відбутися з особовим складом після приходу до влади рішучих реформаторів. Навіть незважаючи на те, що у нас немає рішучих реформаторів. Те саме стосується інших двох компонентів репресивної команди Януковича - суддів і прокурорів. В них немає жодної мотивації переходити на бік народу.

Для чого тоді стояти на майдані, підсилювати громадянські структури? Не тільки тому, що зі зникненням Майдану "кожному фрукту прийде свій срок". Але й для того, щоб, коли станеться диво, українці були до нього готові.

Dec. 9th, 2013

05:36 pm

Втретє їздив на Київ. Фота мобільником з моєї ночівлі під "львівською барикадою" на Інститутській. Зустрів там активістів ще з 2001-го і 2004-го років. Емоції неописуємі, коли незнайомі люди приносять чай чи борщ о п'ятій ранку. Охорона працює ідеально - за вечір нейтралізовано одного буйного і одного тихо-п'яного, шляхом виводу за барикади. Це просто фантастика, якої самоорганізації може досягти група гомо сапієнсів, які довіряють один одному і переслідують єдину мету.

Dec. 3rd, 2013

07:02 pm

Побоїще на Банковій я пересидів з камерою на дереві, щоправда, не так близько, як багато журналістів. В кінці кліпу хлопчина, який, можливо, і причетний до появи Кличка і Тягнибока на Банковій.

12:47 pm



Чи може бути насильство ефективним інструментом модерної революції? Цитую Джіна Шарпа - ідеолога багатьох успішних кольорових революцій східної Європи, автора книги "Від диктатури до демократії", яка стала настільною для громадянських активістів. Цей дядько присвятив своє життя дослідженню теми насильницького та ненасильницького повалення диктатур.

"Очевидні методи здаються неефективними. Конституційні й законодавчі бар’єри, судові рішення і громадську думку диктатори зазвичай просто ігнорують. Зрозуміло, що, реагуючи на жорстокість, тортури, зникнення та вбивства, люди схильні вважати насильство єдиним засобом повалення диктатури. Розлючені жертви іноді об’єднувалися для боротьби з жорстокими диктаторами, вдаючись до будь-яких можливих насильницьких і військових засобів, та не зважаючи на очевидну нерівність сил. Часто ці люди боролися відчайдушно, ціною великих страждань і жертв. Їхні звершення інколи були й справді визначними, проте дуже рідко вони завойовували свободу. Люті повстання можуть викликати у відповідь жорстокі репресії, залишаючи народ ще більш безпорадним, аніж до того.

Якими б вагомими не були переваги насильницьких засобів боротьби, одне залишається очевидним: покладаючи надії на силові методи, ми обираємо той спосіб боротьби, в якому суперник практично завжди має перевагу. Диктатори володіють надзвичайно широким арсеналом засобів насильства. І як би довго не протрималися у використанні насильницьких засобів демократи, уникнути суворих військових реалій їм все одно не вдасться–диктатори майже завжди мають перевагу у військовій техніці, амуніції, транспортних засобах та військовій силі. Попри всю свою хоробрість, демократи практично ніколи не можуть зрівнятися з ними. Якщо організувати наступальні військові дії неможливо, деякі дисиденти обирають партизанські методи боротьби, однак партизанська боротьба дуже рідко мала сприятливі наслідки для населення чи сприяла демократизації. Партизанська боротьба–це не вихід, особливо враховуючи те, що чим далі, тим більше вона призводить до величезних втрат серед власного населення.

Техніка також не є гарантією від помилок, навіть у сукупності з попереднім теоретичним і стратегічним аналізом, а іноді й міжнародною підтримкою. Партизанські війни часто ведуться протягом тривалого часу. Правлячий уряд часто пригноблює цивільне населення, що спричиняє людські страждання і суспільну дезорієнтацію. Навіть якщо партизанська боротьба є успішною, її негативні структурні наслідки зазвичай значні й тривалі. У відповідь на подібні контрзаходи правлячий режим відразу ж посилює тиск. І коли партизани все ж перемагають, встановлюється новий режим, набагато більше диктаторський, як наслідок централізованого впливу військових сил і послаблення чи знищення у горнилі такої боротьби незалежних суспільних груп та інституцій, життєво необхідних для встановлення і підтримання демократичного суспільства. Ті, хто протистоїть диктатурі, повинні шукати інші шляхи.

За допомогою перевороту, виборів чи іноземних визволителів? Військовий переворот, спрямований проти диктатури, може видатися порівняно легким і близьким шляхом до повалення ненависного режиму. Однак він має серйозні недоліки. Передовсім, він не усуває нерівномірного розподілу влади між населенням з одного боку та елітою, яка контролює уряд і силові структури, з іншого. Швидше за все, усунення від владних позицій конкретних осіб чи клік просто створить ситуацію, за якої їхнє місце зможе посісти інша група. Теоретично, ця нова група може проводити більш м’яку політику та демонструвати свою відкритість щодо демократичних реформ. Проте насправді все якраз навпаки. Зміцнивши свої позиції, нова кліка може бути більш амбіційною, ніж попередня. І невдовзі це нове владне угруповання, на яке покладалися великі надії, матиме змогу діяти на власний розсуд, не рахуючись з вимогами дотримання демократії та прав людини. Отже, таке вирішення проблеми диктатури є неприйнятним."

Dec. 2nd, 2013

07:28 pm - Гігантська акція протесту в Києві

Вагався, чи брати відеокамеру на акції в Києві, ризикуючи привезти її назад розбитою чи відсутньою. Вирішив взяти - і не пожалкував.

Nov. 23rd, 2013

10:09 pm - Голосов блогосферы пост

Originally posted by diana_ledi at Голосов блогосферы пост

И что не вошло - в сообществе http://ua.livejournal.com/
где весь день сегодня ведём мы с читателями эту тему.
Прочтите. Есть пронзительные посты.



Голодомор. 1932-33. 80 летие
Ничто не может оправдать доведение европейского народа до каннибализма в 20 веке

http://prof-eug.livejournal.com/293963.html

И только однажды, когда я, придя на смену с очередной гулянки, заявил, что мне надо срочно в буфет потому, что "умираю от голода", он вышел из себя. "Ты знаешь что такое голод" - кричал он - "голод, это когда человек перестаёт быть человеком, голод, это когда человек не может ни о чём кроме еды думать, голод это когда мать не даст своему ребёнку поесть. Она себя в первую очередь накормит. Вот что такое голод! Никогда больше так не говори." Это было сказано на одном дыхании и с такой страстью, что я действительно никогда больше такого не говорил.
http://marko19511.livejournal.com/731980.html

Read more...Collapse )

Navigate: (Previous 20 Entries)