вступайте в ряди Фур'є (dali_bude) wrote,
вступайте в ряди Фур'є
dali_bude

Сколівські Бескиди - це досить депресивне явище. Понищеними вирубками гори ходити важко й неприємно, говорити про них як про якийсь регіон туризму вже немає як; смерековий ліс як такий фактично припиняє своє існування. Рекомендувати цей "національний природній парк" для гірського туризму особисто мені дедалі важче, і я б його не рекомендував узагалі, якби інші регіони Карпат в більшій чи меншій мірі не страждали на ту саму напасть.

Тим не менше, мені захотілось Сколівські Бескиди дослідити детальніше. Назвіть мене меланхоліком і панікером, але мені здається, що їх треба чимшвидше облазити, поки вони ще є. В результаті я спланував новий маршрут, і цими вихідними ми з Марічкою його пройшли. Сталася приємна і велика несподіванка - ми відкрили великий шмат практично недоторканих гір, що відносяться до Сколівських Бескидів. Я готувався знову годинами іти по зрубах, натомість ми мали день чудових, диких, незайманих лісів.

Ключ до успіху простий - ми зайшли з "дальнього", північно-західного краю Бескидів, замість того, щоб мандрувати від залізничної колії, як то роблять всі нормальні люди. Карту нашого маршруту можна побачити тут (початок маршруту - згори), а почитати репортаж - під катом.

Львів-Майдан

Рух починався з глухого віддаленого села, що зветься Майдан. Добирання, як і до всіх глухих віддалених сіл, було нетривіальним.

Львів-Трускавець привіз нас в Дрогобич. Дрогобицький скотовоз висотою метр сорок доставив до автостанції.

На автостанції касирша порадувала автобусом до Кропивника на одинадцяту (чекати півтори години). Через півтори години, прийшовши на вказану платформу, ми побачили якийсь зовсім інший автобус, і поки розбиралися що до чого, наш правильний автобус - який собі стояв зовсім в іншому місці - смився без нас. Я почав мерзко сквернословити, але потім знайшов інше рішення - добратися до Борислава, може там щось під"їде.

Рішення було вірним. В Бориславі знайшовся автобус прямісінько на Майдан.

Майдан - "хр. Средний"

Село Майдан мені сподобалось. Віддаленість від великих транспортних магістралей позитивним чином відобразилось на його вигляді. Воно було значно акуратнішим і затишнішим, ніж розбещені громадським попитом Коростови з Гребеновами. Траплялися навіть будиночки, які важко назвати сільськими.



Через деякий час ми побачили наш хребет. Я чекав жахливих вирубок-виразок, - але він, та й усі гори навколо, хизувався недоторканою зеленню. Ми з Марічкою припухли, бо відвикли від такого. Направду, навколо було дуже гарно.



"хр. Средний"

Після не дуже складного підйому ми вибралися на першу вершину хребта, висотою 860 метрів.



"Всередині" хребет виглядав так само класно, як і "ззовні". Дич і глуш, немає навіть стежки. Цією красою ми рухалися цілий день.

Окремою пригодою був місцевий медвед, який досить довго нам кричав услід "превед". Спершу ми зауважили сліди його кігтів на смерічці, на двометровій висоті:



а потім і почули "превед" собі вслід, щоправда, десь знизу, з західного схилу. "Превед" виразно повторювався щохвилини і лунав з відстані метрів сто-двісті. Я на всякий випадок озброївся своїм розкладним ножиком, але сумніваюся, що в разі потреби він би мені чимось допоміг.

За півгодини ведмедя заткало, або він залишився позаду. Ми далі рухалися гарнючим хребтом, вершина якого дуже чітко ділила ліс на дві половинки: листяну зліва і хвойну справа.



Екстремальна нічна навігація

Нарешті, за п'ять годин ходу, ми пройшли увесь хребет. На жаль, жодної лисої вершини по дорозі не зустрілося, і хоч деякі вершини були доволі високими (найвища - 1130м), краєвидів нам не дісталося.

Настав час спускатися на перемичку, де я запланував ночівлю (червоне коло на карті).



Сонце уже сіло, коли ми почали спуск. Коли темрява стала абсолютною, я добув свій вірний ліхтарик та свій вірний GPS. Незважаючи на свій досвід, в певний момент я вирішив піти на перемичку траверсом, тому що мені стало лінь вибиратися на останню вершинку відносною висотою метрів 50.

І ми пішли траверсом. В кромєшной тьмє, в глухому напівбуреломному лісі, переплетеному ожинами, це було цікаво й повчально. Вірний GPS став ниткою Аріадни, без якої ми "уже прийшли". Він показав якийсь абсолютно дикий напрямок; я double-checked карту і впевнився, що координати перемички заведено правильно. Я довірився техніці, і техніка не підвела: дикий напрямок виявився правильним, а інтуїтивно вибраний вів в якусь повну задницю на 90 градусів правіше.

Чотириста метрів до перемички йшли за півгодини. Коли відстань до перемички стала співмірною з похибкою орієнтування за GPSом (~50м), я посадив Марічку під дерево, а сам пішов орієнтуватися. Схил був уже значно пологіший, внизу дзюркотів якийсь потік. Я став шукати місце на ночівлю. Врешті я повернувся до Марічки, з подвійною точністю проасік наше місце перебування, і зрозумів, що перемичка має бути за півсотні метрів по азимуту 110.

Розвідка підтвердила правильність моїх здогадів. Я набрав у пляшки води з потока, забрав Марічку, і за хвилин 5 ми були на перемичці, ще за півгодини стояв намет. Нам навіть стало сили нормально повечеряти - зварити бульби і запити чаєм.

Перекоп

Коли розвиднілося, ми побачили, що заночували на "березі".... правильно, вирубки.



Подальша дорога пролягала саме нею.



Нічого доброго про цей кусок сказати не можу, окрім величезної кількості ожин та чорниць (чорниці в середині вересня - це реальність), яку ми поглинули по дорозі.



Вилізли на безіменну гірку висотою 1230 метрів (найвища точка нашого маршруту) і приємним шляхом вилізли на лису гору Перекоп.

Краєвиди звідти відкривалися дуже широкі. Від таких



до таких



і яких було більше, я не знаю.

Перекоп - Коростів - Львів

Не дуже поспішаючи, з Перекопу ми спустилися до лісу, там перекусили, а потім почали гнати. До вечірнього скотовоза лишалося менше двох годин, за які нам треба було зробити вісім кілометрів і втратити 400 метрів висоти. Ноги були збиті, дороги були жахливі, це була найстрьомніша частина походу. Але ми таки встигли. В сьомій в Коростові, в 19:45 - в порожньому купе поїзда Ужгород-Київ. В десятій вдома.

За похід пройдено 25,5 км, з них 12,6 в перший день, 12,9 в другий.
Tags: jpeg, карпати, мандра
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 5 comments