вступайте в ряди Фур'є (dali_bude) wrote,
вступайте в ряди Фур'є
dali_bude

Винниківський ліс - ярами й долинами, а також велотраса "Вульки"



Вчорашня погода дала таку можливість, і я поїхав досліджувати ровером кусок Львова, про який ще мало знав - "середній" сектор Винниківського лісопарку. Північним його сектором є відомі всім Чортові (Чотові) скелі; до речі, небагато хто в курсі, що в тому ж лісі, недалеко від дріжджзаводу, є місце масового знищення нацистами мирного населення, що теж пасувало б знати ширшим колам львів"ян. Південний сектор - це ліс Вулька, що славиться своєю трасою для гірського роверування. А середній, оточений ділянками Майорівка та Ялівець, був ще мені невідомий.

Я хотів його проїхати вздовж - починаючи від розвилки Пасічна-Личаківська і до Вульки, але топографічні карти підказували, що ця затія буде нетривіальною через рельєф. Затія виявилася справді абсролютно нетривіальною - настільки, що мій маршрут довелося прокласти диким серпантином. Ну але все по черзі.

Карта маршруту на Google Maps

Ялівець виявився нудним, важкопрохідним скупченням болота й особняків.



Найбільшою його принадою є краєвид на Чотові скелі.



Тупиковою вуличкою я пробрався на границю міста й лісу.



Близькість лісового масиву - це нагода для мешканців створити чудову зону відпочинку, де було б приємно тусити різним верствам населення. Натомість мешканці традиційно користуються лісом у якості великого смітника.



Чим далі в ліс, тим чистіше, звісно. Невдовзі стає зовсім приємно.





В потічках замість води тече пісок :)



Земляний форт



Єдина наявна стежка мене повела вниз і назад на Ялівець. Це було цілком логічним, тому що справа красувався глибокий яр, через який жодна раціональна стежка не поведе, навіть якщо dali_bude дуже треба саме направо. Попетлявши, я виперся назад і об"їхав яр єдино можливим шляхом: через вулицю Таджицьку, потім Пасічну, і потім вже виїхавши на Медову Печеру. Це не дивно, бо всі ці "бічні" квартали Пасічної є побудовані на більш-менш рівному терені, а ліс в тих околицях зберігся виключно через яри і горби, на яких будувати радянським зодчим було впадло.

Вхід в ліс з боку вулиці Таджицької. Надпис на щиті - бережіть ліс від пожеж.



Деякий час я провів в бічних закавулках Медової печери в надії знайти виїзд в ліс справа від яру. В більшості випадків втикався в нездоланні загиджені провалля.



Але врешті одна зі стежок вивела на лісову дорогу, якою я з вітерцем проїхався аж до Личаківської, в її відтинку між дріжджзаводом і Винниками. Цей шлях дуже класний, його можна запам"ятати як непогано велосипедну трасу - шкода тільки, що вона відносно коротка, хвилин за 10-15 її можна проїхати. Ну і кінець її з точки зору логістики не дуже зручний.



Доїхавши донизу, побачив справа від себе струмочок, глибока долина якого не дозволяла повернути направо аж до цього моменту. Перейшов його, і на тому березі знайшов лісову дорогу, яка вивела мене назад в район Пасічної - Медової Печери. Всі ці маніпуляції включали в себе скидання і набір 50 метрів висоти.





Крутелики собі будують свої багатоповерхові особняки на межі лісу.



І знову яр зліва і справа. Цього разу я проїхав кілька сот метрів в південно-східному напрямі і повернувся назад. Скидати ще раз висоту і набирати її мені вже було лінь. В результаті щоб об"їхати яр і вибратися на наступний "відріг", я знову виїхав на Пасічну і спустився в кінець вулиці Лисинецької.









З цієї вулиці відкривалися краєвиди на яр, який я щойно обігнув.





І знову особняки крутеликів, що підходять під сам ліс:



Одна з будов тільки розпочалася, і з її даху відкривався хороший краєвид.



Я знову поткнувся в ліс, знову вперся в яри, і знову повернувся назад. Знову обігнув яр Пасічною і знову зробив спробу зануритися в ліс з дачного поселення.





Мінус тридцять метрів висоти, я знову в лісі, але навколо - правильно, знову яри, видолинки і струмочки.



Наткнувся на файне джерело.



А ось типовий яр, схожий на всі ті яри, що ставали на заваді моєму прямолінійному пересуванню.





Вилізши назад на Пасічну, я доїхав до лісу Вулька і початку велосипедної траси. Сонце вже майже сіло за багатоповерхівки, моцно темніло, але я ще мав повно наснаги і напружено думав, чи повернути мені назад додому, чи проїхатися ще вульківською трасою. Незважаючи на всю раціональну безглуздість цього вчинку, я натиснув педалі і почесав по трасі. Я не пошкодував про свій вибір - до цього часу я повзав ярами, а тепер я швидко мчав по добрій, ідеально промаркованій стежці. Під колесами, звісно, було всяке, але кайф летіти переважно вниз по добрій трасі в порожньому сутінковому лісі - величезний.

Так влучно позначаються небезпечні ділянки траси:



Маркування не давало шансів звернути з траси - здається, якесь змагання пройшло недавно:



А ось так виглядає славне лісове озеро Електрон для сторонньої публіки. Хто знає, туди можна зараз потрапити хоч за гроші?



Виїхав я в Волицю (присілок Винників), було вже зовсім темно. Варіанти такі: пертися трасою з Винників на Личаківську, пертися поїздом з Підбірців до Львова, пертися Глинянським трактом своїм ходом. Траса з Винників на Личаківську не манила взагалі - там такий трафік, що ніякої радості. Вирішив поїхати в Підбірці, може щось їде? Жахливими манівцями виїхав на Підборецьку станцію, поїзд аж за годину. Тю, за годину я вже буду в хаті. Тож, виїхав я на Глинянський тракт, набрав останні півсотні метрів висоти і за хаті був навіть не за годину, а скоріше.
Tags: jpeg, мандра
Subscribe

  • Поліська вузькоколійка "Антонівка--Зарічне"

    Поліська вузькоколійка "Антонівка--Зарічне" (Я пішов з LiveJournal, бо він до кінця змоскалився. Але буду постити лінки, щоб допомогти індексації…

  • Ужгород

    Потрохи оговтуюся від зимових подій, відчув себе в кондиції побомжувати на роверах по незнайомому місту. Містом було вибрано Ужгород, з огляду на…

  • рухома фотографія :)

    Джерело біля Крехівського монастиря Янівський став, Івано-Франкове

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 30 comments

  • Поліська вузькоколійка "Антонівка--Зарічне"

    Поліська вузькоколійка "Антонівка--Зарічне" (Я пішов з LiveJournal, бо він до кінця змоскалився. Але буду постити лінки, щоб допомогти індексації…

  • Ужгород

    Потрохи оговтуюся від зимових подій, відчув себе в кондиції побомжувати на роверах по незнайомому місту. Містом було вибрано Ужгород, з огляду на…

  • рухома фотографія :)

    Джерело біля Крехівського монастиря Янівський став, Івано-Франкове